Одна з причин приїхати до Кам’янця Подільського – це побачити унікальне явище, якого ніде більше не зустрінеш – мінарет домініканського костелу з скульптурою Діви Марії наверху.
Все починається з князя Олександра Коріатовича. Його родичі в полюванні погналися за оленями,і загнали бідолашних на острів посеред ріки Смотрич, де зразу ж і оцінили топоніміку території заснували саме місто Кам’янець. От тільки справа в тому що літописних кам’яних твердинь є кілька: Кременець, Камінь (сьогоднішній Камінь-Каширський) і власне сам Кам’янець. Так ото, з певних міркувань православний князь Олександр Коріатович приймає католицизм і з рук папи римського Урбана VI буллу на заснування в Кам’янці католицької єпископії (дієцезії).
Кафедральний собор святих апостолів Петра і Павла (хоча на честь цих Апостолів храми освячували представники іншого духовного ордену єзуїти) поляки побудували ще в др. пол. XIV століття.
В ході польсько-турецької війни за українські землі (1672-1676 рр.), турки під командуванням султана Мехмеда IV займають Кам’янець і добудовують 36 метровий мінарет, а сам храм перетворюють в мечеть, з якого п’ять разів на день муедзин скликав правовірних на молитви.
У 1699 році згідно з умовами Карловицького договору Османська імперія повернула Польщі Поділля та інші українські землі, з яких вивела свої війська. Але з ультиматумом! Турки пообіцяли віддати польський архів захоплений під час облоги міста, взамін на те, що мінарет не буде зруйнований. Спроби повернення цього архіву тривають і до сьогодні.
Руйнувати мінарет поляки не стали, а використали його як постамент для статуї Богородиці, встановленої навесні 1756 року. Висота скульптури – більше 3 метрів. Діва Марія зображена з розпростертими руками, вона стоїть на півмісяці та земній кулі, навколо якої оповитий змій з яблуком. По контуру мадонни невеликі шпильки (якщо добре придивитись) для того щоб не сідали голуби.
А далі релігійний і морально-етичний аспекти. Справа в тому, що півмісяць, символ мусульманства, знаходиться в ногах Мадонни. Мусульмани вважають мінарет з Мадонною образою всього ісламського світу. Християни також пояснюють про дуже давне походження атрибутів мадонни – півмісяця, на якому вона стоїть, та ореола з 12 зірок навколо її голови. Саме так описується Богородиця в найдавнішому творі християнської літератури, що належить до І століття нашої ери “Апокаліпсису”.
Католики здивовані неповагою до Марії, яку вони шанують і вважають, що Марію мали б поважати також мусульмани, адже вона – єдина жінка, яку в Корані названо по імені, крім Єви. У Корані ім’я Марії згадується 34 рази, це більше, ніж у Євангелії.
І поки знавці та богослови ламають списи в щоденних баталіях у нас є прекрасна можливість милуватись архітектурними формами мінарету.
Загальна висота мінарету становить 38 м. Власне стовп мінарету (без каплиці внизу та завершення вгорі) заввишки 28 м має внизу зовнішній діаметр 2,8 м і внутрішній – 1,64 м. Звідси неважко підрахувати товщину стіни мінарету – 58 см.
Конструктивну жорсткість мінарету забезпечує система консольно вмонтованих у циліндр сходової клітки 136 тесаних сходинок, що одночасно утворюють центральний стовп. А всіх сходинок (включаючи й зроблені в каплиці) – 146.
А тепер олімпіадна задача: як скульптуру Богородиці вагою близько 2000 кг. встановили й закріпили на висоті 36 м? Гелікоптерів з підйомними кранами, нажаль, не було. Одне з припущень, що військовий інженер Ян де Вітте таки таку задачу вирішив. На відстані 40 метрів від мінарету статую підняли спочатку на дзвіницю; між дзвіницею та мінаретом спорудили високу дерев’яну естакаду з помостом, по якому статую, за допомогою блока, повільно пересунули до мінарету, встановили й закріпили на ньому.
Щоб підняти мідну статую Діви Марії на мінарет, Ян де Вітте надбудував на дзвіниці четвертий ярус. Адже середньовічна дзвіниця була заввишки тільки 25 м. Надбудова майже зрівняла висоту дзвіниці й мінарету, що дозволило спорудити між ними дерев’яний поміст. Оскільки між першим і другим ярусами дзвіниці було склепіння, піднімати статую могли тільки з другого ярусу, який мав окремий вхід, але мав також і склепіння та сполучався з верхніми ярусами, де вже склепінь не було, вузьким внутрішньостінним ходом. Підняти статую на третій ярус цим вузьким ходом не було можливості, отже, склепіння між другим і третім ярусами довелося розібрати. І так з невеликими жертвами і видозміненою дзвіницею статую встановили на мінареті.
Існує інша версія. Кажуть в народі, що саму важку справу треба доручати лінивим. Бо саме лінива людина знайде найоптимальніші і найлегші рішення для найскладніших завдань. Припускають, що поруч із мінаретом будували дві дерев’яні площадки, перша на висоті 10 см. скульптуру піднімали на неї, інша на 10 см. вища. Тим часом попередню нарощували на 10 сантиметрів. І таким невеликим кроком затягнули на мінарет. Після чого площадки розібрали. Піднятися на верх мінарету поки що не є можливим з кількох причин:
– у червні 1820 р. блискавка вдарила в п’єдестал статуї, пройшла всередині мінарету вниз і спричинила на нижньому поверсі пожежу, яку вдалося швидко загасити. Після огляду було виявлено значні пошкодження сходів та інших місць мінарету. Через ці пошкодження статуя нахилилась і її прийшлось украплювати
– трагічна смерть 19-річної Гелени Гацької – “жертви кохання й романтизму”. 12 вересня 1852 р. вона в розквіті молодості й краси добровільно позбавила себе життя, кинувшись із балкону мінарету на плити соборної бруківки. А зараз адміністрація костелу боїться за холодні голови всіх закоханих.
– з практичної сторони. Рух аверс-реверс в мінареті не є можливий. Себто треба або залучаючи людський ресурс до цього, регулювати підйом/спуск бажаючих, або встановлювати для цього додаткові технічні засоби. Так чи інакше це справа майбутнього.