Одна із паломницьких екскурсій «Біжать у Почаїв стежки і дороги…», яку організувала тур фірма «Тour-U», була здійснена 10 листопада 2013 року, в день преподобного Іова Почаївського. Зі Львова ми виїхали у східному напрямку, щоб відвідати пам’ятки сакральної архітектури: Свято-Успенську Почаївську Лавру, Почаївський Свято-Духівський скит, монастирське кладовище, цілюще джерело святої Анни та Кременецький Свято-Богоявленський жіночий монастир.
Хоча зранку і падав маленький дощик, але приїхавши у Почаївську Лавру, паломники його не помітили, оскільки їх вразило духовне життя монахів та гарні споруди архітектурного комплексу монастиря, зокрема Успенський та Троїцький собори, а також третя за величиною в Україні лаврська дзвінця (65 м). Цей Старовинний монастир перебуває під особливим покровом Божої Матері. Тут Діва Марія явилася монахам-пустинникам, залишивши на скалі слід Своєї Стопи; цю землю прославила на весь світ Почаївська чудотворна ікона Божої Матері; в обителі подвизалися великі подвижники православ’я: преподобний Іов Почаївський та чудотворець Волинського краю преподобний Амфілохій.
У релігійному світогляді українського народу Почаївська Лавра від віків займає визначне місце. Ступивши ногою на територію монастиря, розумієш, що до цієї святині треба ставитися свято, а відвідуючи її, набратися терпіння, бо за словами самих монахів, стільки людей, як зараз, раніше в Почаївській Лаврі не було, тому терпіння мало хватати і нам, туристам ХХІ століття зі Львова.
Відвідавши Почаївську Лавру, ми не лише збагатилися новими пізнаннями з історії, архітектури, живопису, мистецтва, отримали задоволення від усього побаченого, почутого, а також духовно перевтілились розумом, серцем, думками. Та й взагалі, хіба можна за одну екскурсію все побачити, відчути, зрозуміти, пройнятися атмосферою святої Лаври, тим більше робити якісь поспішні висновки?
Вирушаємо до Почаївського Свято-Духівського скиту. Вражень було багато. Нам на шию вдягли хрест-веригу, який носив преподобний Микита Стовпник, ми приложились до чудотворних ікон «Споручниця грішних» та «Іверська». Та найбільше вразив колодязь, коли нам показали як кружка води, влита в нього, попадає у воду колодязя лише за 30 секунд з чітким звуком, чесно, ми були здивовані його глибиною 107 метрів. А ще вода з цього колодязя приносить зцілення.
Далі вирушаємо до монастирського кладовища, де збереглася могила, з якої були підняті мощі святого Амфілохія Почаївського. Ми набрали освячений пісок у мішечки, який при необхідності будемо прикладати до хворих місць з молитвою про зцілення. А ще, нас помазали маслом з лампадки, яка горить на могилі преподобного Амфілохія.
Після обіду переїжджаємо у село Онишківці, тут досить людно навіть у листопадовий день, адже джерело святої Анни – це чудове місце, для зцілення тіла і для знаходження душевного спокою. Крім того, говорять, що купання в льодяній воді цього джерела – кращий рецепт лікування від безпліддя у жінок. Достатньо тричі увійти у воду, щоб відчути інтенсивний приплив сил, оздоровлення та омолодження тіла і душі. Вже ледь крізь хмари пробивалось сонечко, а з лісу потягнуло вогкістю і прохолодою. Ми з подивом спостерігали за кількома паломниками, які купалися в озері, а самі все ніяк не наважувалися ступити у воду, яка має температуру 9 градусів. Набагато сміливішими були чоловіки, які навіть намагались плавати у цій льодяній воді. Вечоріло, ми від’їжджали з Онишківців. На вулиці була осіння прохолода, а наші паломники, які прийняли срібну купіль, пашіли здоров’ям та теплом. Ми шкодували, що так і не наважились прийняти цю цілющу купіль.
Зовсім стемніло, коли ми приїхали в місто Кременець, аби відвідати Богоявленський жіночий монастир. Зайшли в храм, де знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна», якраз почалася вечірня служба, ми приклались до ікон і вирушили до Львова, хоча так не хотілось покидати цю намолену землю, але ми обов’язково приїдемо сюди ще раз!